Get Adobe Flash player

Опитування

Як ви оцінюєте стан освіти в Україні за 5-ти бальною шкалою?
 

Статистика сайту

free counters

РГ ЗиГзаг

Яндекс.Метрика

Про гендерну політику (10 цитат)

Рейтинг статті: / 0
НайгіршеНайкраще 

1. Гендерна політика відіграє важливу роль у дотриманні соціальної гармонії в суспільстві, забезпечення соціальної безпеки держави, а також засвідчує рівень її цивілізованості. Негативне ставлення до гендерних питань призводить до розбалансованості соціальних відносин, внутрішніх негативних процесів в окремих соціальних групах населення чи суспільстві в цілому. Гендерна нерівність є одним із проявів соціально-економічної диференціації населення, що зумовлює різні можливості самореалізації жінок та чоловіків у суспільстві.

Термін «гендер» (від англійського слова Gender – рід, стать, вид) запропонував у науковий обіг американський психоаналітик Роберт Столер. Він вживав його для того, щоб підкреслити й простежити характеристики чоловіків і жінок як індивідів, сформованих не біологічно, а соціально. Тому і поняття «чоловічий» та «жіночий» розглядалися ним як соціально-психологічні атрибути.

Гендерна проблема за останні десятиліття постійно перебуває в центрі уваги Європейського співтовариства, яке формує гендерно-правовий простір, враховуючи гендерний аспект країн, що приєднуються до нього. Цьому сприяє поняття міжнародно-правових аспектів з гендерного законодавства в країнах Європейського континенту, в яких узагальнено потреби відповідних перетворень. [Соціальна безпека: теорія та українська практика: Монографія / І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового. – К.:. КНЕУ. 2006. – 292 с., с.169]

2. У зв’язку з проголошенням Україною курсу на європейську інтеграцію гендерне питання набуває особливого значення в політичних процесах нашої держави. Дотримання гендерних стандартів є не лише яскравим показником демократизації суспільства, а й необхідною умовою для вступу в Європейське співтовариство.

Сучасна державна політика України спрямована на досягнення рівності жінок і чоловіків у суспільстві, на подолання всіх форм дискримінації за ознакою статі, на створення необхідних соціальних та політичних передумов для найповнішої реалізації природних здібностей жінок і чоловіків у всіх сферах трудового, суспільного та особистого життя. В основі цієї політики – загальноприйняті міжнародні норми, зафіксовані у Загальній декларації прав людини, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Платформі дій четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок, підсумкових документах Генеральної Асамблеї ООН та інших документах. [Соціальна безпека: теорія та українська практика: Монографія / І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового. – К.:. КНЕУ. 2006. – 292 с., с.169]

3. Цікавим є дослідження участі жінок у прийнятті управлінських рішень – як найскладнішому аспекті гендерної рівності як в Україні, так і в інших розвинутих країнах. У спеціальній літературі використовується термін «скляна стеля», що означає бар’єр на шляху жінок до управлінських і керівних постів та служить додатковим показником гендерної нерівності в соціальній і економічній сферах. Незважаючи на те, що з часом число жінок управлінців зростає, характер їхнього кар’єрного росту не дозволяє досягти значних успіхів та обіймати високі керівні посади. Здебільшого вони працюють у секторах, які не мають стратегічного значення, на кадрових і другорядних адміністративних посадах.

Щодо України, то участь жінок у процесі прийняття управлінських рішень залишається мінімальною, незважаючи на високу професійну підготовку та освітній рівень. Просування жінок на управлінські та відповідальні посади обмежують штучно створені бар’єри. Маючи однаковий з чоловіками рівень професіоналізму, жінки, як правило, зупиняються у кар’єрному зростанні на рівні виконавців, або на рівні заступників керівників. Ці бар’єри зумовлені традиційними гендерними стереотипами про другорядність ролі жінки в суспільному житті, обмеженість її здібностей, у тому числі і до керівної роботи. Крім того, значний вплив на можливість доступу жінок до керівних посад здійснює також брак часу внаслідок так званого подвійного робочого дня, коли жінки змушені поєднувати професійну активність із виконанням домашніх обов’язків. [Соціальна безпека: теорія та українська практика: Монографія / І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового. – К.:. КНЕУ. 2006. – 292 с., с.171]

4. Гендерна стратегія Європейського Союзу.

В країнах членах Європейського Союзу суттєвий прогрес щодо усунення гендерних нерівностей на законодавчому рівні, однак в повсякденному житті реалізація жінками і чоловіками своїх рівних прав все ще стикається з проблемами. Постійна низька представленість жінок у гілках влади, насильство проти жінок і т. ін. демонструють, що все ще має місце структурна гендерна нерівність.

Для поліпшення ситуації Європейська комісія вважає за необхідне інтегрувати принцип гендерної рівності в стратегії, які мають прямий і непрямий вплив на життя жінок та чоловіків. Жіночі турботи, потреби, сподівання так само, як і чоловічі, мають бути прийняті до уваги в процесі розробки і реалізації політики. В зв’язку з цим в 1996 році Європейською комісією був прийнятий підхід інтеграції гендерних пріоритетів в політику (gender mainstreaming).

Паралельно до інтеграції гендерних пріоритетів в політику забезпечення гендерної рівності вимагає специфічних заходів на користь жінок. В зв’язку з цим Європейська Комісія сформувала Стратегію щодо забезпечення гендерної рівності в Європейському Союзі, яка об’єднує обидва підходи.

Гендерна стратегія Європейського Союзу, перш за все, окреслює її сфери, в яких існує гендерна дискримінація та пропонує специфічні механізми для її усунення.

Стратегія Європейського Союзу в цій сфері включає в себе підвищення зайнятості жінок, зменшення рівня жіночого безробіття, скорочення сегрегації на ринку праці й рівну оплату праці за рівну плату. Важливе місце в Стратегії Європейського Союзу посідає узгодження між роботою і сімейним життям жінок та чоловіків, особливо шляхом створення служб які опікуються дітьми і утриманцями. Важливою є також політика реінтеграції жінок, які повертаються до роботи після декретної відпустки. Стратегія передбачає інтегрування принципу гендерної рівності в усі стратегії зайнятості. [Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці. Матеріали конференції. / Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. – 2008.  с. 44].

5. Гендерний баланс в процесі прийняття рішень.

Європейська комісія приділяє велику увагу досягненню гендерного балансу в процесі прийняття рішень. Жінки, як і раніше, є недостатньо представленими в політичній та економічній сфері. Це свідчить про дефіцит демократії як на європейському рівні, так і в більш широкому міжнародному контексті.

Кількість європейських країн, в яких жінки досягли вищих політичних посад, можна перелічити на одній руці. По всій Європі тільки одна з п’яти міністрів є жінкою. Серед членів національних парламентів показник не набагато більший. В бізнесі лише 3 % жінок є президентами правління у великих компаніях.

ЄС усвідомлює необхідність сприяти встановленню гендерної рівності в процесі прийняття рішень і застосовує різна заходи для підтримання цього процесу. В 1996 році Рада міністрів ЄС надала офіційну рекомендацію країнам-членам запровадити законодавчі, регуляторні і стимулюючі заходи для досягнення гендерного балансу в процесі прийняття рішень. Комісія підтримує європейські транснаціональні проекти в цій сфері і запровадила потужну базу даних щодо участі жінок і чоловіків в процесі прийняття рішень з метою поліпшення статистики і моніторингу процесу встановлення гендерної рівності в цій сфері. [Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці. Матеріали конференції. / Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. – 2008.  с. 46-47].

6. Освіта і навчання.

Останніми десятиліттями в Європі відбулися суттєві зміни в галузі освіти. Сьогодні у більшості країн ЄС жінок із закінченою вищою середньою і університетською освітою перевищує кількість чоловіків і становить 58% в рамках всього Союзу. Також жінки подолали гендерний розрив на академічному рівні: їх показник становить 42% серед докторів наук. однак в окремих сферах освіти досі царюють традиційні гендерні стереотипи – чоловіки все ще домінують в науці, математиці, інформатиці та інженерній справі.

В той час, як підвищення кваліфікації жінок має позитивний ефект для їхньої зайнятості, рівня оплати та працевлаштування, незбалансованість в окремих сферах все ще впливає на сегрегацію на ринку праці.

Політика в сфері освіти і навчання є важливим засобом для встановлення гендерної рівності. Освітня програма «Сократ» і тренінгова програма «Леонардо да Вінчі» сприяють встановленню рівних можливостей жінок та чоловіків. [Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці. Матеріали конференції. / Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. – 2008.  с. 49].

7. Гендерний розподіл зайнятості за різними професіями є об’єктивно зумовленим явищем, оскільки жінки та чоловіки мають різні фізичні можливості та біологічні особливості, пов’язані з репродуктивною функцією жінок, що не дозволяє їм працювати на певних роботах. Однак на наявність «вертикальної» професійної сегрегації ці фактори не впливають, оскільки навіть у тому переліку професій, де переважають жінки, чоловіки, як правило, посідають вищі відповідальні посади, що потребують вищої кваліфікації та краще оплачуються.

Тож, за даними Держкомстату, в системі державної служби жінки переважають на посадах нижчого рівня, які не потребують високої кваліфікації і не передбачають значної відповідальності. серед загальної кількості державних службовців – як керівників, так і спеціалістів, понад половину посад обіймають жінки. Але з просуванням по службі їх питома вага зменшується, становлячи трохи більше 8% у першій посадовій категорії керівників.

Необхідно зазначити, що жінки частіше призначаються на керівні посади в стратегічно менш важливих сферах діяльності, зокрема в галузях, де традиційно працюють жінки. Вони мають стійкіші позиції на нижчих рівнях економічної ієрархії, включаючи керівні посади у фірмах середнього масштабу.

З метою досягнення гендерної рівності в Україні були визначені такі стратегічні завдання: перше – досягнення гендерного паритету в представницьких органах влади та на найвищих посадах законодавчої і виконавчої влади завдяки забезпеченню в цих структурах гендерного співвідношення на рівні, не меншому 30 до 70 відсотків в представників тієї чи іншої статі; друге – скорочення розриву в доходах жінок та чоловіків. [Соціальна безпека: теорія та українська практика: Монографія / І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового. – К.:. КНЕУ. 2006. – 292 с., с.173]

8. Роль чоловіків у сприянні встановленню гендерної рівності.

У процесі встановлення рівності між жінками та чоловіками є надзвичайно важливою активна участь як чоловіків, так і жінок у створенні нових стратегій для досягнення гендерної рівності. Вирішальною є стратегія запровадження гнучких трудових контрактів з метою сприяння гармонізації професійного і приватного життя як для чоловіків, так і для жінок. Спеціальна увага має приділятися заходам, спрямованим на зміну виробничої культури чоловіків, включаючи адекватні схеми відпустки із догляду за дітьми, які використовуються обома батьками. У рамках цієї стратегії ЄС також активізує зусилля, адресовані усвідомленню ролі чоловіків в насиллі проти жінок. [Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці. Матеріали конференції. / Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. – 2008.  с. 48].

9. гармонізація професійного та сімейного життя.

Іншим аспектом зайнятості є життя за межами роботи. Залучення жінок до ринку праці не може відбуватися без перегляду домашніх і сімейних обов’язків як жінок та к і чоловіків. Баланс між роботою та життям – гармонізація часу, витраченого на сімейні та робочі обов’язки. Допомога людям в гармонізації їхнього життя на роботі і вдома збільшує фактор оплачуваної зайнятості. В той же час вона спрямована на боротьбу із соціальним включенням і зменшує ризик зубожіння. [Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці. Матеріали конференції. / Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. – 2008. с. 47].

10. Гендерна рівність на міжнародному рівні.

В 1995 році пекінська платформа дій була підписана 189 країнами на Конференції ООН з проблем жінок. Платформа окреслює 12 сфер, в яких необхідно поліпшити статус жінок, починаючи з бідності і прав людини і закінчуючи охороною здоров’я та освітою. Процес в цій сфері був переглянутий в 2005 році в Нью-Йорку.

ЄС зобов’язався поліпшити статус жінок у відповідності до цих цілей як на європейському, так і на глобальному рівні. Підтримка Європейським Союзом Пекінської платформи дій була підтверджена на найвищому політичному рівні Головами урядів на саміті Європейської Ради в Мадриді в грудні 1995 року.

З 1999 року Європейська Рада кожного року оцінює досягнення в цій сфері. В дванадцяти сферах були розроблені кількісні та якісні індикатори для оцінки процесу реалізації Пекінської платформи дій. [Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці. Матеріали конференції. / Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. – 2008. с. 50].

 

На правах реклами: Портал фанів

На правах реклами:

Освітня бібліотечка

На правах реклами: