Get Adobe Flash player

Опитування

Як ви оцінюєте стан освіти в Україні за 5-ти бальною шкалою?
 

Статистика сайту

free counters

РГ ЗиГзаг

Яндекс.Метрика

Про продуктивність праці (10 цитат)

Рейтинг статті: / 0
НайгіршеНайкраще 

1.      Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця. З’ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції та минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції. [Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.. с. 97-98]

2.      Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на одиницю продукції. Вимірюється в таких показниках:

-   натуральні, які можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають лише однорідну продукцію;

-   трудові, де продуктивність вимірюється витратами часу (даний метод використовується переважно в первинних трудових колективах);

-   вартісні – найбільш універсальний метод.

Продуктивність праці визначається за формулою: ПП=V/Ч,

де V – обсяг виготовленої продукції;

Ч – чисельність (як правило, промислово-виробничого) персоналу, чол.

У загальному вигляді продуктивність вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці. [Верхоглядова Н.І., Ядранський Д.М., Іваннікова Н.А. Економіка підприємства – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 384 с., с. 246.]

3. На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан підприємства.

Рівень екстенсивного використання праці показує міру її продуктивного використання і її тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв, і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і, відповідно, продуктивності праці.

Інтенсивність праці характеризує міру її напруженості й визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці має межі – фізіологічні та психологічні можливості людського організму.

Джерелом зростання продуктивності праці, який не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж у двічі, інтенсивність праці не зросла, а продуктивність збільшилась в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти  все більше і більше споживчих благ меншою кількістю праці.[Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с.. с.362]

4. Методи вимірювання продуктивності праці на підприємстві можна згрупувати в такий спосіб:

-  натуральні – передбачають вимірювання обсягу виробництва продукції у фізичних одиницях. Ці методи найбільш точні, однак мають обмежену сферу застосування, оскільки більшість підприємств випускають різноманітну продукцію;

-   трудовий метод базується на використанні для характеристики обсягів виробництва норм затрат праці – нормо-годин. Він застосовується для оцінювання рівня продуктивності праці на окремих дільницях виробництва, у цехах, але потребує високої якості норм і широкого їх застосування. За різної напруженості норм такий метод дає суттєві викривлення, тому його застосовують досить рідко.

-   Вартісні методи передбачають використання вартісних показників обсягу продукції, до яких відносять валову, товарну продукцію, нормативну вартість обробки, чисту та умовно-чисту продукцію. [Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / [А.М. Колот, О.А. Грішнова, О.О. Герасименко та ін.]; за наук. ред. д-ра екон. Наук, проф. А.М. Колота. – К.:КНЕУ, 2009. – 711 с., с.403-405]

5. В умовах посиленої конкуренції на ринках товару, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється за одиницю часу за незмінної її якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це веде до зміни співвідношення затрат живої та уречевленої праці. Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту, зменшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку. [Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с., с. 100]

6. Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і має такі цілі:

-   стратегічну — підвищення життєвого рівня населення. За рахунок зростання продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, досягалося підвищення життєвого рівня населення від 40 до 90 %;

-   найближчу — підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників. [Калина А. В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: МАУП, 2004. — 272 с. с.128]

7. Всі чинники зростання продуктивності праці поділяються на:

-   зовнішні – ті, що об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства (законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси);

-   внутрішні – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції. Технологія, матеріали енергія; персонал).

Усі чинники, що впливають на зміну продуктивності праці, модна поділити на такі групи:

-   матеріально-технічні (удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);

-   організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо);

-   економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);

-   соціальні (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо);

-   природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості). [Верхоглядова Н.І., Ядранський Д.М., Іваннікова Н.А. Економіка підприємства – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 384 с., с. 247.]

8. Фактори зміни певного показника – це сукупність всіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил та причин, що призводять до збільшення продуктивності праці.

За рівнем керованості фактори продуктивності праці можна поділити на дві групи:

-   ті, якими може керувати господарюючий суб’єкт;

-  ті, що знаходься поза сферою керування господарюючого суб’єкта.

За змістом фактори зростання продуктивності праці можна поділити на три групи:

-   соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;

-   матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва;

-   організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.

За сферою дії та виникнення фактори зростання продуктивності праці можна поділити на групи:

-   внутрішньовиробничі – ті, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства;

-   галузеві та міжгалузеві, що пов’язані з можливістю покращення кооперативних зв’язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі або кількох суміжних галузей народного господарства;

-   регіональні – це фактори зростання продуктивності праці характерні для даного регіону;

-   загальнодержавні – це такі фактори, які спричиняють підвищення продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров’я та підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо). [Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с.. с.366-367]

9. Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим та реально досягнутим рівнем продуктивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, використання резервів зростання продуктивності праці – це процес перетворення можливого у дійсне. Резерви зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на групи:

-   соціально-економічні, що визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили;

-   матеріально-технічні, що визначають можливості застосування ефективніших засобів виробництва;

-   організаційно-економічні, що визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили із засобами виробництва.

Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності парці на підприємствах розробляються програми управління продуктивністю, в яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходи по їх реалізації, плануються витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, призначаються відповідальні виконавці. [Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с.. с.367-368]

10. Управління продуктивністю праці на підприємстві – це фактично частина загального процесу управління підприємством, що включає в себе планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль та регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність – з іншого.

Програми управління продуктивністю праці на підприємстві включають в себе такі етапи:

-   вимірювання та оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому та за окремими видами праці зокрема;

-   пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності праці на основі інформації, одержаної в ході вимірювання та оцінки;

-   розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні заходи і терміни їх реалізації, передбачати фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначити відповідальних виконавців;

-   розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

-   контроль за реалізацією заходів, передбачених планом та всією програмою, і регулювання їх виконання;

вимірювання та оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці. [Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с.. с.368-369]

На правах реклами: ciali20mg.site . http://megainfotop.com

Освітня бібліотечка

На правах реклами: