Get Adobe Flash player
Home Освіта та влада Про соціально-трудові відносини (10 цитат)

Опитування

Як ви оцінюєте стан освіти в Україні за 5-ти бальною шкалою?
 

Статистика сайту

free counters

РГ ЗиГзаг

Яндекс.Метрика

Про соціально-трудові відносини (10 цитат)

Рейтинг статті: / 2
НайгіршеНайкраще 

1. З кінця XIX до 60-х років XX ст. соціально-трудові відносини не виокремились у науку. У той час людина розглядалась як ресурс виробничої системи, тобто аналізувалася лише праця, яка вимірювалася затратами робочого часу та зарплатою. З 60-х років XX ст. у зв'язку з високою оплатою праці у розвинених країнах Європи й Америки продукція багатьох західних фірм стала неконкурентоспроможною порівняно з країнами Південно-Східної Азії. Було прийнято рішення поділити весь персонал на дві групи: висококваліфіковані постійні працівники із соціальними гарантіями й високою оплатою праці ("ядро") та малокваліфіковані сезонні працівники без соціальних гарантій і низькою оплатою праці ("периферію"). Багато підприємців визнало, що єдиним джерелом довгострокової переваги па ринку є звання здібностей своїх працівників і максимізації їх винахідливості, мотивації й людських відносин. Саме тоді починається розвиток організаційної культури: формуються загальні цілі, колективні цінності, харизматичні лідери, тверді позиції на ринку, контроль співробітників за допомогою соціальних коштів, утворюється система соціально-трудових відносин. [Гриньова В.М. Економіка праці і соціально-трудові відносинми. Навч. посіб. /Гриньова В.М., Г.Ю. Шульга – К.: Знання, 2010.— 310 с.]

2. У ХХ ст.. коли традиційне капіталістичне суспільство фактично трансформувалося в соціально-орієнтоване ринкове господарство, склалися могутні системи соціального захисту, що охоплюють як суспільство в цілому, так і структурні утворення господарського організму: підприємства, фірми, акціонерні товариства, кооперативи, трудові організації тощо. Донині на Заході є кілька моделей систем соціального захисту громадян: американська, європейська, японська, які мають свої різновиди. Їм притаманні деякі загальні риси і поряд із цим специфічні, національні.  Глибокі соціально-економічні перетворення, що йдуть в Україні, спрямовані на утвердження ринкової економіки, роблять проблему забезпечення ефективного соціального захисту громадян взагалі і працівників підприємств, зокрема, надзвичайно актуальною. З одного боку, ці перетворення підсилюють соціальний захист громадян, а з іншого – вимагають набагато більше зусиль у справі соціального захисту, захисту у від безробіття, інфляції, матеріальної незабезпеченості значної частини громадян. [Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432 с., с. 88]

3.      У процесі праці люди вступають у певні соціальні відносини, взаємодіючи один з одним. Соціальна взаємодія в сфері праці – це форма соціальних зв’язків, реалізована в обміні діяльністю і взаємною дією. Постійна взаємодія окремих індивідів чи спільнот у процесі трудової діяльності у визначених соціальних умовах створює специфічні соціальні відносини. Вони виявляються в положенні окремих груп працівників у трудовому процесі, комунікаційних зв’язків між ними, тобто у взаємному обміні інформацією для впливу на поводження і результати діяльності інших, а також для оцінки власного положення, що впливає на формування інтересів і поводження цих груп. [Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432 с., с. 74]

4.      Наступний ступінь розвитку уявлень про людину як про суб'єкт економічної діяльності, мабуть, припускає використання як головне поняття "індивідуум, особистість". У цьому випадку людина розглядається як багатогранний, багаторольовий суб'єкт соціально-трудових відносин, створення необхідних умов для розвитку якого є задачею найвищої складності. Активне включення в обіг категорії "соціально-трудові відносини" обумовлено і тим, що вирішення найважливіших задач соціально-економічної реформи в Україні: стабілізації соціально-економічної і політичної обстановки в країні, становлення і розвитку виробництва нового технологічного рівня, значного зниження інфляції і підвищення життєвого рівня населення - можливе насамперед на основі співробітництва усіх сил суспільства в проведенні погодженої політики в сфері соціально-трудових відносин і формуванні ефективної системи захисту-інтересів всіх учасників соціально-трудових відносин. Становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливе за умови її повноцінної інтеграції зі світовим господарством, що припускає формування соціально-трудових відносин у країні, вироблення механізму їх ефективного регулювання й убудованість національної системи соціально-трудових відносин у систему соціально-трудових відносин, визнану світовим співтовариством. Тут особливо важливо підкреслити, що наукові теорії, спрямовані на формування істинно гуманних соціально-трудових відносин і конструктивна практична діяльність західних фірм у цій сфері є одним із найбільших досягнень світової цивілізації. [Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т. В. та ін. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 328 с., с. 225]

5.      Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, оскільки економічно активне населення не може виробляти чи надавати послуги, не об’єднуючись за допомогою певних організаційних форм для спільної діяльності та взаємного обміну результатами своєї праці. Ці відносини є провідною складовою всієї системи суспільних відносин і, без перебільшення, утворюють свого роду «ядро» всієї парадигми соціально-економічного розвитку, оскільки саме від їх характеру та змісту безпосередньо залежить продуктивність праці, якість трудового життя, соціальний мир у суспільстві. Соціально-трудові відносини, зрештою, визначають спосіб життя людей, усю структуру пов’язаних з ним процесів. За рівнем розвитку соціально-трудових відносин можна судити про ступінь «соціалізації» відносин між працею та капіталом, рівень демократизації суспільства та соціальної орієнтованості даної економічної системи, досконалість соціального буття в цілому. [Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. – К.:КНЕУ, 2003. – 230 с., с.3]

6.      Соціально-трудові відносини є наріжним каменем усієї системи відносин у суспільстві. Саме через них взаємо пов’язуються і виявляються економічний і соціальний напрямки економічного розвитку. Соціально-трудові відносини формуються і виявляються під час створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг, у процесі, котрий одночасно та завжди є ї взаємодією між людиною та природою, і відносинами між людьми у ході й із приводу виробництва. Отже, саме праці належить першість у відносинах між працею і капіталом. Лише безпосередньо праця уможливлює реальне поєднання робочої сили і засобів виробництва, і власне в процесі праці формується особлива система відносин, які становлять підвалини, стрижень суспільних відносин. [Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / [А.М. Колот, О.А. Грішнова, О.О. Герасименко та ін.]; за наук. ред. д-ра екон. Наук, проф. А.М. Колота. – К.:КНЕУ, 2009. – 711 с., с.105]

7.      Ключовою характеристикою соціально-трудових відносин є предмети соціально-трудових відносин. Вони визначаються цілями, яких прагнуть досягти на різних етапах діяльності. Предметами соціально-трудових відносин можуть бути:

на рівні індивідуумів — певні сторони у трудовій діяльності (трудове самовизначення, профорієнтація, профнавчання, процес наймання — звільнення з роботи, соціально-професійний розвиток, профпідготовка та перепідготовка, ступінь трудової активності); їх зміст залежить від життєвого циклу людини і особливостей цілей і завдань, які людина реалізує протягом певного життєвого циклу;

на рівні колективних відносин — кадрова, політика (атестація кадрів, контроль та аналіз трудової діяльності, оцінка ефективності праці, організація праці, нормування праці, трудові конфлікти, трудова мотивація). [Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини /О.І. Іляш, С.С. Гринкевич//– К. :Знання, 2010. – 476с., c. 126]

8.      Провідними складовими системи соціально-трудових відносин є їх сторони та суб’єкти. І сторонами, і суб’єктами соціально-трудових відносин називають найманих працівників, роботодавців і державу. Ці поняття близькі, але не ідентичні. Відмінність між ними полягає в тому, що сторони соціально-трудових відносин є носіями первинного права у цих відносинах, а суб’єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами. [Ковальов В.М., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Черненко І.М., Атаєва О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник / За ред. В.М. Ковальова. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 256 с., с.48]

9.      Основними факторами формування і розвитку соціально-трудових відносин є соціальна політика, глобалізація економіки, розвиток суспільної праці та виробництва.

Під соціальною політикою розуміють стратегічний соціально-економічний напрям, вибраний країною для всебічного розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень та умови їх життя і праці. Соціальна політика включає соціальний захист, соціальну підтримку та соціальну допомогу.

Під глобалізацією економіки розуміють процес формування системи міжнародного розподілу праці, світової інфраструктури, світової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили, бурхливе зростання світової торгівлі і потоків іноземних інвестицій тощо. Глобалізація негативним чином впливає на розвиток соціально-трудових відносин, оскільки вивільняє економічні сили, які поглиблюють існуючу нерівність у сфері продуктивності праці, доходів, матеріального добробуту, перешкоджаючи зростанню можливостей у соціально-трудових відносинах. Негативні наслідки глобалізації породжують політику трудового протекціонізму – захисту національних ринків праці.

Розвиток суспільної праці та виробництва проявляється у формах розподілу та кооперації праці; зростання продуктивності праці; заміщення живої праці капіталом під впливом зростання продуктивності праці в результаті НТП, фінансових факторів, особливостей національного розвитку. [Дарченко Н.Д., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Мікрюков О.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Збірник завдань і вправ: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 252 с., с.32]

10.  Однією з найважливіших проблем соціально-трудових відносин є проблема відчуження, яка характеризується настроями безглуздості, безпорадності, відособленості в ставленні до праці.

Безглуздість праці відчувають люди, які виконують роботу не уявляючи призначення кінцевого продукту, та думаючи, що їх діяльність не дає користі. Чиновники, літератори і політики це відчувають частіше, ніж робітники.

Безпорадність може відчувати будь-яка людина перед сваволею в будь-якому вигляді, перед колективом, керівником, представниками влади, кримінальним світлом.

Відособленість зумовлена труднощами дулових та дружніх контактів, відсутністю перспектив, неприйняттям цінностей колективу, підприємства або суспільства. Найбільш радикальним засобом боротьби з відчуженням є загальна орієнтація персоналу на безупинний процес нововведень у продукцію, технологію, організацію праці, виробництва й управління. [Мерзляк А.В., Михайлов Є.П., Корецький М.Х., Михайлова Г.О. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / Під ред. проф. Є.П. Михайлова. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 240 с., с.44]

 

На правах реклами: Ми за безпечний інтернет

На правах реклами:

Освітня бібліотечка

На правах реклами: