Get Adobe Flash player

Опитування

Як ви оцінюєте стан освіти в Україні за 5-ти бальною шкалою?
 

Статистика сайту

free counters

РГ ЗиГзаг

Яндекс.Метрика

Про соціальну політику (10 цитат)

Рейтинг статті: / 0
НайгіршеНайкраще 

1. У складі основних форм економічної політики держави її соціальна політика посідає особливе місце, оскільки у ній найяскравіше виражений процес одержання економічних відносин розподілу, зумовлений розвитком внутрішніх суперечностей ринкової економіки.

Суть соціальної політики визначається її цілями. У цьому відношенні соціальна політика являє собою систему економічних, правових і адміністративних заходів держави, спрямованих на підвищення ефективності відтворення сукупної робочої сили в інтересах оптимізації рівня й динаміки власників засобів виробництва.

Оскільки держава має класовий характер, її соціальна політика має класовий зміст. Інакше кажучи, вони здійснюється в інтересах насамперед тих класів і соціальних груп, які володіють реальною власністю і владою. ,це, звичайно. Не означає, що держава схвалює будь-які засоби підвищення доходів цих верств населення. Навпаки, мовчки погоджуючись з тим, що капітал вже «при 50 процентах прибутку абсолютно готовий зламати собі голову», а «при 100 відсотках він потурає всі людські закони», цивілізована держава капіталізованої ринкової економіки у своїй соціальній політиці змушена враховувати той факт, «що підприємство, яке одержує надто великий прибуток, гине майже так свамо швидко, як і збиткове підприємство» і що «жадібність звичайно настільки погіршує якість товару і послуг і визначає настільки довільні ціни, що діло гине задовго до того як воно встигло створити багатство підприємству». [Андреєв Л.Г. Бебело А.С., Бєляєв О.О. та ін. Економічна політика: Лекції. – К.:КНЕУ, 1997. – 156 с., с.78.]

2. Про необхідність активізації соціальної політики у зв’язку з посиленням монополізації економіки на Заході заговорили ще на початку ХХ століття, а протягом першої його половини тут вже цілком склалася соціологічна школа економічної думки. Найбільш визначні представники її /Дж. Гобсон і Дж. Коул – в Англії; Т. Веблен, Дж. Коммонс, Дж.К. Гелбрейт – у США; Ф. Перру – у Франції; Г. Мюрдаль – у Швеції; Л. Ерхард – у ФРН/ виступили з критикою неокласичних теорій цін та доходів. У посиленні процесу монополізації вони вбачали одну з причин загострення економічних та соціальних суперечностей капіталістичної системи господарства, а соціальну політику держави розглядали не тільки як важливий спосіб їх пом’якшення, а й необхідну умову «керованої еволюції» цієї системи до соціалізації таких її функцій, як розподіл ресурсів та доходів. [Андреєв Л.Г. Бебело А.С., Бєляєв О.О. та ін. Економічна політика: Лекції. – К.:КНЕУ, 1997. – 156 с., с.79.]

3. Ефективність соціальної політики будь-якого уряду визначається тим, наскільки вона сприяє економічному зростанню й підвищенню добробуту народу. Без цього жодне забезпечення соціальної стабільності суспільства неможливе. Проте процес розширеного відтворення в умовах ринкової економіки досить суперечливий, а тому неможливо дати однозначну оцінку її ефективності.

Ринкова модель підвищує доходи трудящих, якщо вони забезпечують працею випереджаюче зростання прибутку. Це означає, що ефективність ринкової моделі у політиці доходів визначається не тільки економічною, а й соціальною ефективністю, тобто таким підвищенням ступеня експлуатації, яке супроводжується зростанням реальних доходів працюючого населення відповідно до зумовленої законом вартості об’єктивної необхідності відтворення робочої сили як товару нормальної якості, що зумовлюється рівнем розвитку продуктивних сил. [Андреєв Л.Г. Бебело А.С., Бєляєв О.О. та ін. Економічна політика: Лекції. – К.:КНЕУ, 1997. – 156 с., с.99.]

4. Соціальна політика — це стратегічний соціально-економічний напрям розвитку суспільства. Вона являє собою систему управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спрямованих передусім на сприяння цілеспрямованій діяльності громадян, їх всебічному розвитку, забезпеченню відповідного рівня їх життя і праці, їх соціальному захисту. Основним механізмом соціальної політики є управління і регулювання соціальних процесів, що являють собою послідовну зміну стану, елементів соціальної системи під впливом внутрішніх та зовнішніх умов. Метою соціальної політики полягає є створення необхідних умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, повного розкриття творчого соціального потенціалу людини, підвищення рівня і якості життя громадян на основі стимулювання трудової і господарської активності населення, а також досягнення в суспільстві соціальної злагоди і цілісності. [Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.. с. 229]

5. Основним суб’єктом соціальної політики є особистість, оскіль­ки жодне завдання соціального розвитку і соціальної політики не може бути здійснене, коли не будуть створені умови для самореалізації особистісного потенціалу людини.

Важливим суб’єктом у сучасних умовах є держава, яка за своїм потенціалом переважає можливості інших суб’єктів цього процесу. Держава здійснює повний комплекс заходів, спрямованих на постійний соціальний розвиток суспільства, а саме:

-   у сфері праці, соціально-трудових відносин;

-   у сфері доходів населення;

-   щодо зайнятості, регулювання ринку праці;

-   щодо міграційних процесів;

-   у соціальній сфері;

-  щодо демографічних процесів;

-  щодо екологічного стану.

[Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.. с. 229]

6.      Задачами соціальної політики є:

-   стимулювання економічного зросту та підпорядкування виробництва інтересам споживання;

-   посилення трудової мотивації та ділового підприємництва;

-   забезпечення відповідного рівня життя і соціального захисту населення;

-   збереження культурної та природної спадщини, національної своєрідності та самобутності.

Соціальна політика об’єктивно залежить від економічного стану країни. Рівень зайнятості, оплати праці, можливість надання безкоштовних соціальних послуг, підтримка незахищених верств населення, якість життя у цілому визначаються у вирішальній мірі наявністю товарів та послуг, які має суспільство для свого споживання. Тобто джерелом надійності та перспективності соціальної політика є стабільна економіка, збільшення кількості робочих місць. [Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навчальний посібник / В.М. Лукашевич, 2-ге видання, перероб. та доповн.: рис., табл.; тестові завдання з дисципліни: с.315-419 та електр. Диск CD-R80. – Львів: «Новий світ - 2000», 2010. – 424 с., с.221-223]

7.      Політика соціальної держави направлена на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Цим визначається те, що економіка повинна бути націлена на задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб індивіда. Соціальна орієнтація економіки є основою соціальної політики держави.

Соціальна орієнтація економіки виявляється насамперед у підпорядкуванні виробництва споживачеві, задоволенні соціальних потреб населення і стимулюванні цих потреб. Окрім того, вона передбачає необхідний перерозподіл доходів між більш забезпеченими і менш забезпеченими верствами населення, нагромадження в бюджетах різних рівнів та інших фондів коштів для надання населенню соціальних послуг і соціальних гарантій.

Ступінь задоволення потреб людини, різних верств суспільства є основним критерієм економічної ефективності. На суспільні потреби впливають обсяг і структура виробництва, чисельність населення і його склад за віком і статтю людей; його соціальна структура і культурний рівень; кліматичні, географічні і національно-історичні умови життя; зміни фізіологічних особливостей людини.

Платоспроможний попит населення залежить від величини і розподілу національного доходу, грошових доходів населення та їх розподілу між соціальними групами, цін на товари і послуги, товарних фондів, розмірів суспільних фондів споживання. [Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.. с. 229]

8.      Соціальна політика реалізується як через державні «одномементні» рішення – соціальні заходи, так і через соціальні програми. Соціальна програма є системою заходів, спрямованих на вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми. В соціальній програмі визначаються необхідні параметри та нормативи, що регулюють різноманітні явища соціального життя в суспільстві: кваліфікація ситуації, загальне рішення, етапи вирішення конкретних завдань, засоби і заходи реалізації кожного етапу. Нерідко при формуванні соціальних програм застосовується так зване дерево цілей, що дозволяє системно представити просування від етапу до етапу реалізації програми. [Берегда А.Ю. Основи політології: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 324 с., с.186].

9.      Важливе призначення соціальної політики полягає в тому, щоб створювати і підтримувати позитивний соціальний клімат у суспільстві. Останній параметр має інтегральний характер і дозволяє говорити про якісний стан суспільних відносин, психологічної атмосфери в соціальних спільностях і суспільстві в цілому.

Суспільство може перебувати у двох станах соціального клімату. По-перше, це сприятливий соціальний клімат, що дає змогу ефективно розвивати економічну, політичну, духовну та інші сфери життя. В такому суспільстві відносини соціальних груп, етнонаціональних та інших спільностей характеризуються відносинами співробітництва, взаємодопомоги, партнерства. Такий соціальний клімат притаманний цивілізованому суспільству.

По-друге, це несприятливий соціальний клімат, характерною ознакою якого є соціальне напруження з конфліктом інтересів індивідів та соціальних спільностей. Головною причиною цього явища можна вважати недостатню погодженість протилежних інтересів окремих людей, соціальних груп та класів. Якщо вирішення соціальних суперечностей у суспільстві затягується надовго. Це може призвести до небезпечного загострення соціальної обстановки. [Берегда А.Ю. Основи політології: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 324 с., с.190].

10. Стратегічні напрями соціальної політики фіксуються у «Основах внутрішньої та зовнішньої політики України», які згідно з Конституцією України (ст. 85), визначаються Верховною Радою. Вони повинні обов’язково враховуватися при розробці соціальної політики на певному етапі розвитку , на певний термін часу.

На основі Конституції України, прийнятих Верховною Радою законів, нормативних указів Президента Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади безпосередньо розробляє та забезпечує реалізацію соціальної політики. Роль органів влади у розробці та реалізації соціальної політики диференційована. Деякі з них є галузевими органами управління частиною соціальної сфери. На відміну від них Міністерство праці та соціальної політики є державним органом виконавчої влади, який відповідає за здійснення єдиної державної політики у галузі праці, зайнятості, соціального захисту населення. Він координує діяльність у цій сфері інших державних органів виконавчої влади на місцях. [Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навчальний посібник / В.М. Лукашевич, 2-ге видання, перероб. та доповн.: рис., табл.; тестові завдання з дисципліни: с.315-419 та електр. Диск CD-R80. – Львів: «Новий світ - 2000», 2010. – 424 с., с.227-229].

 

На правах реклами: Каталог НГО

На правах реклами:

Освітня бібліотечка

На правах реклами: